Правове страхування: страхування у правовому полі

15.01.2012 

Приватне акціонерне товариство "Виробничий комплекс "Лілея" пропонує послуги по виготовленню офсетних етикеток. Компанія здійснює друк етикеток в промислових масштабах за ексклюзивним дизайном, враховуючи усі побажання замовників.

Підписуючи договір зі страховою компанією, страхувальник отримує єдине свідчення забезпечення страхового захисту – поліс. Чим насправді є цей документ, що за ним стоїть, якими правовими нормами він забезпечений і як далеко сягає правове поле страхових взаємовідносин в Україні?

Суть – універсальний засіб усунення або мінімізації несприятливих результатів впливу тих чи інших обставин, які представляють собою цивільні правовідносини, що забезпечує захист майнових чи особистих інтересів фізичних і юридичних осіб з грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними (фізичними та юридичними особами) страхових внесків.

Зобов’язання зі страхування носить двосторонній (відплатний) характер: страхувальник, несучи обов’язок зі сплати страхових платежів, має право на отримання грошової суму при настанні страхового випадку (тобто, обумовлених договором обставин); страховик, зобов’язаний виплатити цю грошову суму, має повноваження стягувати страхові платежі.

Різноманітність сторін життя суспільства, що охоплюються страховими відносинами, визначає той факт, що положення щодо регулювання цих відносин містяться в нормативних актах різної галузевої приналежності, включаючи конституційне, адміністративне та фінансове право при пріоритетному значенні актів цивільного законодавства.

Говорячи інакше, законодавство про страхування є за своєю природою комплексним, що складається з сукупності різних нормативних актів, що містять страхові норми і забезпечують власне правове страхування.

Займаючи центральне місце в системі страхового права, Цивільний Кодекс України встановлює загальні правила для будь-якого різновиду зобов’язань по страхуванню, в силу чого положення всіх інших законів дійсні лише при їх відповідності нормам ЦК.

Зобов’язання зі страхування є різновидом цивільно-правових відносин і будуються на загальних для таких відносин положеннях, а також регулюються нормативними актами, які розробляються страховими компаніями в повній відповідності з Законом про страхування. Ці нормативні акти називаються правилами добровільного страхування, або полісними правилами, і покликані встановлювати порядок проведення добровільного страхування (у тому числі – формулювати умови конкретного страхового договору).

До недавнього часу на українському ринку страхування діяли правила по кожному виду страхування, що видавалися Мінфіном і носили імперативний характер. Нинішні тенденції характеризуються наданням більш широких прав страхувальникам, дозволяючи формувати договірні відносини, більш повно відповідають їх інтересам (приміром, вибирати необхідні ризики з представленого переліку).

Саме тому з положень чинного Закону «Про організацію страхової справи в Україні» виключені правила про договір страхування і діють лише норми, що регулюють відносини, які пов’язані із забезпеченням фінансової стійкості страхових компаній і здійсненням державних наглядових функцій за їх діяльністю. Цей закон містить визначення основних страхових категорій та понять (страхова премія, страховий ризик, страховий випадок, страхова виплата і т.д.) і є стрижнем системи страхового законодавства.

В цілому законодавство, яке регулює страхові правовідносини має певну ієрархію і включає в себе (знизу вгору):

  • Інструкції і накази федеральних органів з нагляду за страховою діяльністю (у тому числі – ліцензії);
  • Постанови Кабінету Міністрів;
  • Укази Президента;
  • Закони України, присвячені страхуванню або його окремими видами;
  • Норми Цивільного Кодексу України, спеціально присвячені страхуванню.

Законодавство про страхування може бути тільки загальнодержавним, при цьому об’єднання норм приватного та публічного права (наприклад, правила про ліцензування, правила про страховий нагляд) дає підстави говорити про його комплексну природу. При цьому муніципальні суб’єкти України не мають права приймати нормативні акти, обов’язкові для приватних осіб.

Таким чином, поліс, що видається на руки страхувальнику і підтверджує фінансовий захист з боку страхової компанії, є документом, який, зрештою, відповідає положенням Цивільного Кодексу України, що гарантує законодавчо встановлене право застрахованої особи на захист своїх інтересів.

На практиці це означає, що якщо при настанні страхового випадку страховик відмовляється від виконання своїх зобов’язань, то страхувальник може вжити низку заходів, включаючи звернення з претензією до самого страховика, напрям скарги до органів страхового нагляду (в окремих випадках – у професійні об’єднання страховиків: до Приміром, претензії по ОСАЦВ адресують Українському Союзу Автострахувальників), подача позовної заяви до суду.

Схожі публікації:

Ринок страхування

Коментарі





При використанні матеріалів цього сайту обовязковим є гіперпосилання на STRAHUVANNYA.ORG.UA, відкрите для індексації пошуковими системами